Наш навчальний заклад
Батькам на допомогу
 Чому, діти не хочуть йти у садочок

Психологи називають період звикання дитини до садка адаптаційним. Він буває легким, швидким і майже безболісним, а буває - важкий, максимально виражений.

Це залежить від багатьох факторів, починаючи з умов протікання вагітності й закінчуючи особливостями центральної нервової системи дитини та стилю виховання. Психологи кажуть, що те, що батьки спостерігають в поведінці маляти у перші тижні відвідування садочка, - лише вершина айсберга. Весь організм і психіка дитини в цей час постійно перебувають у сильній нервово- психічній напрузі.

Якщо виразність стресу мінімальна (у дитини немає істерик), незабаром ви забудете про негативні зрушення адаптаційного періоду, як про страшний сон, але це в разі легкої адаптації. Якщо ж стрес повною мірою охопив дитину (у випадку важкого типу адаптації), будьте готові - незабаром станеться зрив, і дитина може навіть занедужати.

Взагалі, часті хвороби - це і є наслідок адаптаціїБагато батьків скаржаться, мовляв, „не догледіли вихователі, в приміщенні протяги, інфекція..." Насправді часто в цьому винен не садочок, а сама ситуація переходу дитини до самостійного перебування без батьків. Як відомо, фізичний і психічний розвиток дитини взаємопов'язані, і організм малюкаінодідопомагає йому впоратися з тривогами і переживаннями. Найчастіше хворіють саме ті діти, які не дуже вередують і плачуть, не виражають словами і сльозами небажання йти в садочок. Це - „слухняні'' діти, вони не хочуть засмучувати батьків. Але якщо адаптація для такої дитини відбувається складно, організм дає емоціям „перепочинок": дитина хворіє і залишається вдома.

У період адаптації існує етап, коли дитина із задоволенням ходить у садочок 3-5 днів, а потім „не хочу, не піду!" Тоді здається, що ваше маля неначе підмінили. З будь-якого приводу істерики та капризи. Воно втратило всі навички самообслуговування, якими володіло. В дитини знову намокають штанці, вона начебто забула, як користуватися ложкою, і майже перестала говорити, принаймні - реченнями. Так будь-яка людина, особливо маленька, реагує на стрес і ніби „відступає" у своєму розвитку на крок назад. А ще ваша дитина стає нервовою і полохливою, а найголовніше - чомусь зовсім не хоче ходити до дитячого садочка.

Та вона просто боїться йти до садка! Страх - звичайний супутник адаптаційного періоду. Вона боїться незнайомих дітей, нового приміщення, чужих дорослих, яких вона відтепер має слухатися, боїться зробити щось не так. І нарешті, вона панічно боїться, що ви про неї забудете, не прийдете за нею.І коли мама залишає дитя у тому ж садочку, то в малюка виникає відчуття, начебто його покинули. Звичайно ж, для дитячої психіки це неабияка стресова ситуація. Але якщо цей перший урок виживання засвоєно успішно, надалі ваше дитя буде швидко адаптуватися у будь-якій новій обстановці протягом усього життя. Нині педагоги використовують різноманітні методики, котрі допомагають подолати дитині відчуття покинутості, однак не останню роль відіграють і батьки.

Не забувайте, що в садочку є сформований набір правил поведінки, до яких дитині доводиться звикати. Якщо, наприклад, батьки дитину не привчили саму одягатися чи ділитися іграшками, то саме це може спричиняти душевний дискомфорт малюка. Усвідомлювати, що „я не такий як усі", та якось випадати із загального колективу для малят дуже болісно. А от самодостатній дитині легше призвичаїтися до нових правил. Велику роль відіграють і мудрі вихователі та няні. Поговоріть з ними, щоб вони допомогли дитині дійти до того, щоб зробити ту чи іншу справу правильно. Якщо ж дитину соромити на очах в однолітків, то вона проявлятиме лише агресію та впертість".

У період адаптації (і не тільки) важливо, щоб дитина знала кінцеву мету усіх своїх дій та того, що від неї вимагають інші. Не варто командним голосом наказувати: „Щоб завтра у садочку ти їв швидко!". Краще роз'яснити дитині, для чого це робити. Дитині важливо знати, що ви помічаєте її найменші досягнення і радієте від цього. Не картайте дитину, якщо у неї щось не виходить. Навіть якщо вона робить це неправильно. Дайте краще пораду як зробити так, щоб вийшло краще. Але не поводьтеся на зразок „я доросла і розумна, тому слухайся мене". Просіть дитину допомогти вам вирішити ту чи іншу справу і побачите, що вона з радістю піде вам на зустріч. Так маля відчуватиме свою значимість і це дозволить бути впевненішим серед однолітків і загартованішим в емоційному плані.

 


 

       Поради щодо адаптації дітей: 

 

 Шановні батьки!

Усвідомте, що ваше власне хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтесь з вихователями та особливостями організації життя в групі.       

  • Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садочку багато іграшок, діток, і їй там буде добре, цікаво, весело.

 • Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дитячого садка, особливо додержуйте часу вкладання спати і період харчування.  

         Навчіть дитину елементарних навичок самообслуговування. Подбайте про психічне і фізичне здоров'я дитини.

• Повідомте вихователів про звички та вподобання вашого малюка, про особливості здоров'я і поведінки.       

• Потурбуйтеся про нервову систему вашої дитини. В перші дні перебування не залишайте її на цілий день у дитячому садку.

• Тримайте тісний зв'язок з персоналом групи, і будете певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину, і по-материнськи дбають про неї.    


Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка
 
Зверніть увагу на домашній режим харчування та сну й потроху наближайте його до того режиму, що буде у дитячому садку. Поступово формуйте навички спілкування дитини  днолітками: гуляйте з ним на ділянці дитячого садка, залучайте до спільної діяльності з іншим.

Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.
Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.        
Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.      
Докладно розповідайте дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності вона робитиме. Чим докладнішою буде ваша розповідь, і чим частіше ви будете її повторювати, тим спокійніше й упевненіше почуватиметься ваш малюк, коли піде у дошкільний заклад.
Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності дитини та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.
Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.  
Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості й плани.
Переконайтеся у тім, що вашій родині дитячий садок необхідний саме зараз. Будь-які ваші коливання дитина використовуватиме для того, щоб протистояти відвідуванню дитячого садка. Легше й швидше звикають діти, батьки яких не мають альтернативи дошкільному закладу.
Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтеся з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку. Чим ближчими будуть ваші стосунки
з вихователями, іншими батьками та їхніми дітьми, тим простіше буде звикнути вашій дитині.        
У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дошкільного закладу і його працівників. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком.
Приблизно за тиждень до першого відвідування дитячого садка попередьте дитину, про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.
Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас і про те, як сильно ви його любите.      
Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона довіряла вам.
Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.       
Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.        
Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.